У сучасному світі більшість дітей не знають і навіть не уявляють іншого життя, якщо у ньому відсутні гаджети.
Майже сім років тому доктор Ніколас Кардарас – виконавчий директор The Dunes East Hampton, одного з найбільших центрів реабілітації США, а також колишній клінічний професор Stony Brook Medicine видав книгу «Сяючі діти: як залежність від екранів викрадає наших дітей – і як подолати транс».
Видання досі не втрачає своєї актуальності, навіть більше – запити на його переклад збільшуються, бо у книзі розкривається проблематика «цифрового героїну», або як екрани перетворюють наших дітей на психопатів-наркоманів.
Часто батьки спостерігають напади агресивних істерик у відповідь на позбавлення доступу до пристроїв, втрату концентрації у дітей, коли вони не зазнають постійної стимуляції з боку пристроїв. Також часто спостерігаємо дітей, які нудьгують, апатичні та зовсім нічим не цікавляться, коли не мають доступу до гаджета.
Вже відомо, що смартфони, планшети і приставки – форми цифрового наркотика. Дослідження, проведені декілька років тому, виявило, що гаджети також впливають на кору головного мозку, що відповідає за виконавче функціонування, в тому числі й за імпульсний контроль так само, як і кокаїн.
Мозок дитини, яка постійно «живе» в електронному пристрої, виглядає таким чином, ніби знаходиться під дією наркотиків.
Не дивно, що дорослим надзвичайно складно відірвати дітей від екранів і пояснити, що час користування гаджетами закінчився. На додаток до цього, сотні клінічних досліджень демонструють, що екрани збільшують депресію, неспокій і агресію та навіть можуть призвести до психотичних наслідків, за яких залежна від гаджетів дитина втрачає зв’язок із реальністю.
То як же виявити залежність у дітей і підлітків та допомогти перебороти це без шкоди для психологічного здоров’я?
- Чесно поговоріть із дітьми про те, чому ви обмежуєте час їхнього перебування з гаджетами. Вечеряйте з дітьми без електронних пристроїв за столом. Поясніть, що деякі діти настільки захоплюються грою з пристроями, що їм важко зупинитися або контролювати час, який вони так проводять.
- Спробуйте почути дитину, зрозуміти, що їй цікаво. Потрібно не сваритися, а дізнатися, що дитина шукає в інтернеті, що бачить, і спробувати обговорити, обмінятися думкою. Аби позбутися залежності, необхідне взаємозаперечення, альтернатива. Потрібно побачити, чим цікавиться дитина і направити її зацікавленість у правильне русло.
- Батьки мають зрозуміти, що залежність дитини від гаджетів – це наслідок того, що вони не бачили дитину раніше, приділяли недостатньої уваги. Діти – продовження сімейних традицій, а не щось нове.
- Багато дітей мають проблеми з читання, тому вони заміняють читання відеорядом із соціальних мереж. Вони від відео щасливі, це компенсація їхнього навантаження чи морального конфлікту у школі. Запросіть дитину на прогулянку містом чи на природі, зіграйте разом у футбол, шукайте разом цікаві місця та пригоди.
- Також батьки мають пам’ятати, що діти більш схильні до залежності від цифрових пристроїв, якщо почуваються самотніми, відчуженими, не мають мети та нудьгують. У такому разі гра стає для них втечею від реального світу, і вихід часто полягає у тому, щоб допомогти дітям отримувати багатий досвід у реальному житті та налагоджувати стосунки не з віртуальними друзями, а з реальними людьми. Дитина, яка залучена до творчої активності та має тісні зв’язки зі своєю родиною, менш імовірно втече у фантазійний цифровий світ.
- Аби замінити дитині залежність гаджетами на щось інше, потрібно зважати на психологічний типаж дитини. Для прикладу, футбол – є ті хто люблять грати, інші – дивитися, а треті – розповідати про нього. Тому варто зважати й на цю особливість. Головне – не зламати дитину, а знайти заміну, задати напрямок руху. Але не забороняти.
Краще розв’язання проблеми цифрової залежності – допомога дітям в отриманні змістовного досвіду в реальному житті й реальних відносинах. Говоріть і спілкуйтеся з власними дітьми.
