Самопоміч під час війни

Речі, які абсолютно нормальні зараз, щоб ніхто не лякався сам себе:

✅

️Провали у пам’яті. Відчуття «не розумію, що я роблю і куди йду, та втім, і хто я теж не розумію».

✅

️Почуття, що немає сенсу. Це не розпач, а швидше здивування – щиро не розумієш, навіщо..

✅

️Неможливість доробляти щось, розпочате до війни – дочитувати книгу, дописувати наукову статтю, продовжувати якісь стосунки.

✅

️Найпростіші речі робляться дуже довго. Можна годинами сидіти та дивитися в одну точку. Можна піти ставити прати білизну – і через 40 хвилин виявити себе на кухні.

✅

️Говорити не можеш. Або, навпаки, не можеш замовчати ні на мить.

✅

️Раптова гостра ненависть до когось чи чогось.Ти раніше й не думав, що можеш відчувати щось таке.

✅

️Лють і відчуття зради, злість. Загалом непогані почуття, вони означають, що в психіці поки що залишаються сили.

✅

️Нестерпне роздратування на справжні дрібниці. Не там залишену чайну ложку, звук телефону. Близькі можуть дратувати так, що й передати не можна.

✅

️Моторошна екзистенційна самотність і бездомність. Навіть якщо будинок є, нікуди не подівся, і ми сидимо на рідному дивані.

✅

️Відчуття прірви, ніби хтось загинув – чи то ми, чи хтось із близьких, чи весь світ. Або, навпаки, радість та полегшення. Якісь довоєнні питання вдало вирішилися самі по собі.

✅

️Сором за цю радість. Сором за те, що ти не герой, за розгубленість за те, що тобі тривожно. І так далі.

✅

️Легка ейфорія. Безтурботне відчуття «все буде добре», «так це нісенітниця, через пару тижнів все закінчиться».

✅

️фізичне відчуття розірваності на шматки. Екзистенційний жах, панічні атаки, коли світ здається моторошним та підозрілим місцем.

✅

️Безсоння. – Або, навпаки, нескінченне бажання спати.

✅

️Кошмари, в яких мозок грає страшними картинками – війна, апокаліпсис, ядерний вибух на горизонті, перестрілки, вибухи поїздів, літаки, що падають.

✅

️Дивні та сильні болі без причин.Раптові алергії на порожньому місці. Запалення всіх слизових.

✅

️Безкінечно їсиш і все одно голодний. Пам’ятайте, що психіка намагається впоратися з тим, що відбувається. Зі всіх сил. Дамо їй час на перезавантаження. Це найкраще і поки що єдине, що ми можемо !

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *