Старокостянтинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

Речі, які абсолютно нормальні зараз, щоб ніхто не лякався сам себе:

️Провали у пам’яті. Відчуття «не розумію, що я роблю і куди йду, та втім, і хто я теж не розумію».

️Почуття, що немає сенсу. Це не розпач, а швидше здивування – щиро не розумієш, навіщо..

️Неможливість доробляти щось, розпочате до війни – дочитувати книгу, дописувати наукову статтю, продовжувати якісь стосунки.

️Найпростіші речі робляться дуже довго. Можна годинами сидіти та дивитися в одну точку. Можна піти ставити прати білизну – і через 40 хвилин виявити себе на кухні.

️Говорити не можеш. Або, навпаки, не можеш замовчати ні на мить.

️Раптова гостра ненависть до когось чи чогось.Ти раніше й не думав, що можеш відчувати щось таке.

️Лють і відчуття зради, злість. Загалом непогані почуття, вони означають, що в психіці поки що залишаються сили.

️Нестерпне роздратування на справжні дрібниці. Не там залишену чайну ложку, звук телефону. Близькі можуть дратувати так, що й передати не можна.

️Моторошна екзистенційна самотність і бездомність. Навіть якщо будинок є, нікуди не подівся, і ми сидимо на рідному дивані.

️Відчуття прірви, ніби хтось загинув – чи то ми, чи хтось із близьких, чи весь світ. Або, навпаки, радість та полегшення. Якісь довоєнні питання вдало вирішилися самі по собі.

️Сором за цю радість. Сором за те, що ти не герой, за розгубленість за те, що тобі тривожно. І так далі.

️Легка ейфорія. Безтурботне відчуття «все буде добре», «так це нісенітниця, через пару тижнів все закінчиться».

️фізичне відчуття розірваності на шматки. Екзистенційний жах, панічні атаки, коли світ здається моторошним та підозрілим місцем.

️Безсоння. – Або, навпаки, нескінченне бажання спати.

️Кошмари, в яких мозок грає страшними картинками – війна, апокаліпсис, ядерний вибух на горизонті, перестрілки, вибухи поїздів, літаки, що падають.

️Дивні та сильні болі без причин.Раптові алергії на порожньому місці. Запалення всіх слизових.

️Безкінечно їсиш і все одно голодний. Пам’ятайте, що психіка намагається впоратися з тим, що відбувається. Зі всіх сил. Дамо їй час на перезавантаження. Це найкраще і поки що єдине, що ми можемо !

Колектив Старокостянтинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 висловлює глибоке співчуття рідним та близьким з приводу смерті завідувача господарством нашої школи ХОРТА ЮРІЯ МИХАЙЛОВИЧА.

Просимо прийняти слова найщирішого співчуття в цей скорботний час. Поділяємо Ваші біль та горе…

Тож нехай добрий, світлий спомин про Юрія Михайловича назавжди залишиться у серцях рідних, близьких, колег, усіх, хто його знав, любив і шанував.

Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Всевишнього дати сил рідним перенести біль втрати, а душу покійного прийняти в Царство Небесне. Хай земля йому буде пухом! Вічна і світла пам’ять!

Техніка підходить як для дітей і дорослих, які знаходяться у кризовій ситуації, так і для знаття тривоги, якщо ви є у безпечному місці. Важливо дотримуватися правильної послідовності: повітря, вода, земля, вогонь. Стихії нам у поміч!

Крок 1. ПОВІТРЯ

Завдання: нормалізувати дихання

Можете використовувати будь-які дихальні вправи, ті, що вам найбільше підходять

Найпростіша – «Свічка-Квітка»: задуваєте уявну свічку (довгий видих), вдихаєте аромат уявної квітки (мінімум 8 разів). Кризове дихання починається з видиху!

Крок 2. ВОДА

Завдання: знизити рівень тривоги

Коли людина починає пити воду, вона перемикається на процес ковтання, і у деякій мірі це її відволікає від тієї події, яка призвела до нервового збудження. Під час ковтання заспокоюється дихання і зменшується частота серцебиття

Випийте повільно склянку теплої води маленькими ковтками

Крок 3. ЗЕМЛЯ

Завдання: «заземлитися», відчути своє тіло

Використовуйте вправу на вибір, а краще – усі по-черзі:

Перекочуйтеся з носка на п’яту, щоб промасажувати саме п’яту (мінімум 8 разів)

«Австралійський дощ». Починається вітер – трем долоні. Крапає дощ – клацаєм пальцями. Дощ посилюється – схрещуємо руки на грудях та постукуємо себе по плечах (Метелик). Йде злива – ляскаємо себе по стегнам. Повторити декілька разів

«Робот-Спагеті». Напружте усе тіло, як робот. Порахуйте до 8 і розслабте тіло, уявивши себе немов спагеті. Зробіть так декілька разів.

Можна зробити вправу «Мокра собака» під веселу музику, особливо це буде до вподоби дітям.

Можна робити інші прості вправи, які допомагають «включити тіло»

Крок 4. ВОГОНЬ

Завдання: вийти в усвідомленість, «включити» голову, активізувати кору головного мозку

Порахуйте від 20 до 0 вголос. При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку.

Дати відповідь на питання «Хто я» (5 іменників), «Який я» (5 прикметників), «Що я роблю (можу робити)?» (5 дієслів). При рахуванні можна загинати пальці на кожну «п’ятірку»

Підійдуть будь-які легкі вправи, які допоможуть стимулювати мозкову активність

Техніку «4 стихії» можна використовувати і як профілактичну. Наприклад, перетворивши її на щоденний ранковий ритуал. Так можна почати свій день з того, щоб через силу стихій налаштуватися на позитив, включитися у потрібний стан та бути більш продуктивним на благо собі, рідним людям та Батьківщині

До уваги батьків!

Важливі поради щодо подолання гострої психологічної травми у дитини.

Матеріали підготовлено на основі лекції Анопрієнко Олени Василівни -кандидатки психологічних наук, зав. центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги дітям НДСЛ Охматдит в рамках проєкту «Кризова психологічна допомога дітям, які пережили психотравмуючі події війни».

Під час раптової травматичної події (напр. ракетний удар) є ті, хто впадає у стан ступору, стає дезорієнтованим, ціпеніє, а відтак — наражає себе на ще більшу небезпеку.

Відповідно ключовою метою допомоги людині, що має таку реакцію, є зниження її відчуття безпорадності та повернення їй здатності функціонувати.

Після того, як ви переконаєтесь у тому, що вам не загрожує небезпека (!), підійдіть до людини, яка має симптоми шоку (сидить/лежить/завмерла стоячи, з широко розплющеними очима, виглядає дезорієнтованою, має сильний тремор) і якщо немає ознак поранення (!), то:

Встановіть контакт, дайте відчуття “ти не одна/один”:

“Пані/пане, ви мене чуєте? Подивіться на мене. Не хвилюйтесь, ви не одна/один, я з вами і не залишу вас”

“Як вас звати? мене звати… я вам допоможу, ми справимось разом”.

Розпитайте:

питання повинні передбачати розгорнуту відповідь, а не “так/ні”, підштовхувати до думання:

“Хто був з вами, коли ви йшли по вулиці? Куди ви хотіли йти? А де це місце?”

Встановіть хронологію подій:

дізнайтесь, що було до події (за хв 5), далі – проговоріть, яка саме подія відбулась. При цьому пам’ятайте, що іноді людина не може про це сказати – психотравма може бути надто великою, тож ми не влаштовуємо допит (!), лиш м’яко підсумовуємо.

“… Що сталось потім? Пам’ятаєте, що стався вибух? Покажіть рукою, куди влучила ракета”

Мета – залучити людину до розмови, вивівши зі стану ступору, та допомогти їй самій встановити хронологію події, зрозуміти, що відбулось.

Зорієнтуйте на активність:

намагаємось зменшити відчуття безпорадності завдяки фокусу на необхідних діях: “Ви хотіли б зібрати свої речі? Ви підете далі в магазин чи мені вас відвести до укриття?”

Спілкування — чіткий тон, речення короткі, заборонено вчиняти будь-які насильницькі дії (плескати по обличчю, трусити тощо).

Те, що відбувається зараз, — жахливо. До цього не можна бути готовим і цього не повинно бути у світі. Але разом ми неодмінно впораємось